Поширені запитання

Ендометріоз — це захворювання, при якому тканина, подібна до слизової оболонки матки, росте за межами матки — найчастіше на яєчниках, маткових трубах або очеревині. Ця тканина реагує на гормональний цикл так само, як і слизова матки — щомісяця росте і кровоточить, але крові нікуди вийти. Виникають запалення, зрощення та біль.

Ендометріоз вражає приблизно кожну 10-у жінку репродуктивного віку — близько 176 мільйонів жінок у всьому світі. Незважаючи на це, середній час від перших симптомів до діагнозу досі становить 7–10 років.

Точна причина невідома, але генетика відіграє роль. Якщо на ендометріоз хворіє ваша мати або сестра, ваш ризик приблизно в сім разів вищий, ніж у жінок без сімейного навантаження.

Ні. Ендометріоз не є інфекційним захворюванням і не може передаватися іншій людині.

Ні. Ендометріоз — це доброякісне захворювання. Ендометріоїдні кісти іноді називають доброякісними пухлинами через подібну поведінку, але злоякісне переродження є надзвичайно рідкісним.

Найпоширенішим симптомом є тазовий біль — особливо під час менструації, овуляції або статевого акту. Також можуть бути рясна або нерегулярна кровотеча, біль під час дефекації або сечовипускання, хронічна втома та труднощі із зачаттям.

Ні. Біль, який заважає вам нормально функціонувати — на роботі, в школі або в повсякденному житті — не є нормою і потребує медичного обстеження. Ендометріоз є однією з найпоширеніших причин такого болю.

Так. Іноді ендометріоз виявляють випадково під час обстеження з приводу безпліддя, без вираженого болю. Інтенсивність симптомів не завжди відповідає поширеності захворювання.

Остаточний діагноз встановлюється за допомогою лапароскопії — мінімально інвазивної операції, під час якої лікар безпосередньо бачить і може видалити вогнища. Перед операцією проводять УЗД або МРТ, які можуть виявити кісти, але не виявляють дрібних вогнищ.

Симптоми ендометріозу перетинаються з іншими захворюваннями (синдром подразненого кишківника, запалення, міоми). Крім того, менструальний біль досі часто знецінюється. Середній час від перших симптомів до діагнозу в Чехії становить 7–10 років.

Так. У нашому центрі можна записатися безпосередньо — без направлення від іншого лікаря.

Поки що ні. Ендометріоз є хронічним захворюванням, але симптоми можна дуже добре контролювати — поєднанням гормональної терапії, хірургічного втручання та змін у способі життя. Правильне лікування суттєво покращує якість життя.

Лікування підбирається індивідуально для кожної пацієнтки. Основні варіанти включають: гормональну контрацепцію (таблетки, пластири, внутрішньоматкова спіраль), знеболювальні препарати, лапароскопічну операцію для видалення вогнищ та кіст, а в найтяжчих випадках — більш масштабне хірургічне втручання.

Гістеректомія не є гарантованим лікуванням ендометріозу. Якщо не всі вогнища видалені, біль може зберігатися. Ця операція є крайнім заходом і завжди розглядається індивідуально.

Ні. Під час вагітності симптоми можуть тимчасово зменшитися, але після пологів ендометріоз зазвичай повертається. Вагітність не є лікуванням.

Приблизно 30–40% жінок з ендометріозом мають труднощі із зачаттям. Водночас 60–70% жінок з цим захворюванням завагітніли без суттєвих проблем. Раннє лікування підвищує шанси на природне зачаття.

Зверніться до спеціаліста з ендометріозу якомога раніше. Лапароскопічна операція може покращити фертильність шляхом видалення зрощень та кіст. За необхідності ми співпрацюємо з центрами ЕКЗ.

У більшості жінок симптоми після менопаузи зменшуються, оскільки захворювання залежить від естрогену. Гормональна замісна терапія під час менопаузи може повернути симптоми — завжди потрібна індивідуальна оцінка.

Хронічний біль і втома можуть суттєво обмежувати роботу, стосунки та психічне благополуччя. Важливо шукати фахову допомогу — не лише гінекологічну, а й психологічну підтримку. Ви не самі в цьому.